| admin | Дата: Пятница, 04.01.2013, 15:31 | Сообщение # 1 |
 Полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 218
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
| Подорожуючи Львівщиною, заїхав до славетного Кристинополю (теперішній Червоноград) який було засновано Феліксом Казимиром Потоцьким у 1692 р. та названо на честь дружини Кристини, що походила з магнатського роду Любомирских.
В старій частині міста, відвідав кладовище. На якому є поховання січових стрільців та польських легіонерів.
На українському похованні, яке було відновлено за часів Нової України, є нейтральний напис «Борцям за волю України 1918-1920».
У лютому 1919 р. в околицях Белзця, Угнова, Белза й Кристинополя тримав оборону Перший корпус УГА проти наступу польської групи військ, тут були найбільш криваві й запеклі бої…
|
| |
| |
| admin | Дата: Пятница, 04.01.2013, 15:31 | Сообщение # 2 |
|
Полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 218
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
| На цьому ж кладовищі, збереглася могила Стефанії Рибчак –сестри жалібниці Української Армії.
Стефанія Рибчак, народжена 1888 р. в Бучачі, кваліфікована медсестра, включилась від самого початку в працю для УГА. З початку працювала в військовому шпиталі приміщенім в Духовній Семінарії у Львові. Коли Львів дістався в руки поляків, перейшла бойову лінію і зголосилась до праці при організації шпиталя в Кристинополі. Тут, серед дуже тяжких обставин, працювала з великою посвятою. В Кристинополі заразилась сипним тифом і померла в Великодню Суботу, дня 18 квітня 1919 року. На самий Великдень українське стрілецтво поховало свою ідейну Сестрицю Стефу, а все населення Кристинополя з жалем супроводжувало її до могили.
|
| |
| |
| admin | Дата: Пятница, 04.01.2013, 15:31 | Сообщение # 3 |
|
Полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 218
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
| Зацікавив мене надгробок хлопця забитого польськими катами під час “добровільного” переселення українців поляками у далекому 1945 році. Наводжу уривок из спогадів того часу: «…Увірвавшись в село Маджарки, що було поблизу Кристополя „рицежи” з ожелками на кашкетах стали стріляти дріб, свиней, грабувати господарське майно. Врешті, щоб вдовольнити оскому, зігнали до однієї хати 10 осіб, закрили на замок двері і підпалили. Так живцем згоріло у вогні власного будинку десять чоловік віком від 5 до 87 літ, в т.ч. шість жінок. Їхні останки поховано в Кристинополі (нині Червоноград) на кладовищі старої частини міста. А саме село назавжди зникло зі списків населених пунктів району…»
|
| |
| |
| admin | Дата: Пятница, 04.01.2013, 15:32 | Сообщение # 4 |
|
Полковник
Группа: Администраторы
Сообщений: 218
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
| Неможливо оминути й склеп родини гетьманської лінії графів Потоцьких (їх родинний палац можна оглянути у старій частині міста), від булої величі усипальні, залишилися лише стіні, споплюжені гроби та пошкоджений графський герб на фронтоні...
І чому ми не індуси? Розвіювали б попіл над Бугом і чекали собі реінкарнації…
|
| |
| |
